ВРАДІЇВКА

       Врадіївка (до 1964 р. - Велика Врадіївка) - селище міського типу. Розташована за 180 км від Миколаєва. Залізнична станція на лінії Котовськ - Знамя'нка. Має автобусне сполучення з обласним центром та багатьма селами району. Населення - 9,8 тис. чоловік.

        Територія нинішньої Врадіївки почала заселятись постійними жителями в другій половині XVIII ст. Сюди, у степи, що належали тоді Туреччині, тікали селяни сусідніх російських губерній від панського гніту. На 1772 рік в поселенні налічувалось 55 дворів. Після перемоги Росії над Туреччиною 1791 року царський уряд всіляко заохочував заселення цих земель. Бажаючи одержати винагороду, виходець із дворян, відставний вахмістр І. Врадій сприяв розширенню вже існуючого поселення: протягом кількох кількох років там, де бере початок невеличка річка Башкала, оселилося 60 сімейств. за селом Закріпилася назва Врадіївки. 1802 року за 18 км від неї Врадій одержав у спадкове володіння 500 десятин землі і заснував село Малу Врадіївку.

Населення Великої Врадіївки, як стали згодом називати Врадіївку, швидко зростало за рахунок втікачів-кріпаків з Лівобережної України, центральних губерній росії, а також переселенців з Молдавії, 1806 року жителям її - державним селянам - було виділено по 10 десятин землі на двір, а всього за общиною закріплено 16,5 тис. десятин. В цей час тут налічувалося 118 дворів з населенням 447 чоловік. Входила Велика Врадіївка до Балтського повіту Подільської губернії. Незважаючи на родючі грунти, що сприяли хліборобству, тривалий час основним заняттям населення було скотарство, зокрема вівчарство. Пояснювалось це тим, що поселенці ще не мали достатньо знарядь для обробітку землі, а казна стягувала з них непосильні податки і повинності.

З 1840 року велика Врадіївка стала військовим поселенням.

Під наглядом вахтмінців жителі працювали на полях (із зростанням попиту на пшеницю військові власті впроваджували хлібосіяння), займались ремеслами - теслярським, бондарним, ковальським, шевським і кравецьким. До того прилучалися числені огляди, паради, муштра.

Дальшому економічному розвитку села сприяла побудова у другій половині ХІХ ст. поблизу нього залізниці Балта-Єлисаведград станції Врадіївка. Пожвавилася торгівля. В селі працювали 27 дрібних крамничок, 2 винні лавки, 7 шинків, оптовий склад спирту. В 80-х роках ХІХ ст, тут було 11 вітряків, паровий млин, олійня, 10 кузень.

 

• НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СІЛЬСЬКИХ РАД ВРАДІЇВСЬКОГО РАЙОНУ

   

  

  ВЕЛИКОВЕСЕЛЕ	ЖОВТНЕВЕ	КУМАРІ
  ГУЛЯНИЦЬКЕ	ІВАНІВКА	НОВОПАВЛІВКА
  ДОБРОЖАНІВКА	КРАСНОПІЛЬ	СИРОВЕ